Творчість Григорія Сковороди в контексті становлення новоєвропейського наукового дискурсу

Abstract

Історія, у всій сукупності суперечностей, парадоксів і протистоянь, постає перед нами як жива істота з власним характером, емоціями, симпатіями та розчаруваннями. Пошуками критеріїв, за якими вона відбирає достойних вічної слави, займалося не одне покоління: хтось підпалював вежі, інший ставав вірним слугою мистецтва або завойовував півсвіту. Однак існують постаті, життя яких важко назвати усвідомленим шляхом в історію: вони уникають посад, зневажають фізичні втіхи, із сарказмом та іронією ставляться до міщанського тлінного способу існування. Непросто зрозуміти цих людей, нелегко погодитися з їхніми помислами, ідеалами, принципами, проте, ще складнішим виявляється увійти до їх духовного світу, розкрити для себе все багатство їхнього виміру реальності. Що стало основою їх світогляду – невідомо. Можна лише здогадуватися про істинні витоки добра, справедливості, мужності, витримки, любові, які демонстрували ці обрані „гладіатори долі”.