Філософсько-антропологічний базис педагогіки фізичних зусиль і рухової активності

Abstract

Розглядаючи педагогіку фізичних зусиль і рухової активності як особливу специфічну форму педагогіки, в контексті загального антропогенезу людини, в діяльнісному аспекті, ми також зобов'язані бачити перспективи її впливів за межами часових рамок – навчання студента у вищому навчальному закладі. Безпосередній вплив і післядії фізичних навантажень на стан функціональних систем нашого організму обмежено певним часовим діапазоном. Саме тому вони повинні досить регулярно повторюватися. Наскільки людина готова до регулярних тренувань, до такої витратної (за часом і зусиллям) постійної праці? І тут виникають проблеми філософського характеру – світогляд і життєтворчість. Розуміння кінцевості свого існування може викликати (і періодично викликає) у людини почуття приреченості і, відповідно, депресивний стан. Можливо, саме тому в педагогіці, пов'язаної з фізичними зусиллями і «тілесністю», традиційно ігнорується спроба розглянути по-справжньому довготривалі тілесні перспективи особистості. У людини періодично, в різні вікові періоди, виникають моменти, коли він болісно відчуває кінцевість, а значить і безглуздість свого існування – буття.