Лабораторний практикум “Навігація заснована на характеристиках”

Abstract

Навігація виконує важливе завдання повітряного транспорту. Навігаційні засоби та системи скеровані на забезпечення вчасного та точного переміщення літального апарату від однієї точки повітряного простору до іншої. Сучасну аеронавігаційну систему складно уявити без методів зональної навігації. Постійно зростаюча інтенсивність повітряного руху зумовила поступовий перехід починаючи з 80-х років від методів класичної навігації літального апарату до зональної (RNAV – Aerea Navigation). Навігація класично грунтувалася на використанні далекомірних (DME) та кутомірних радіомаяків (NDB та VOR), розміщених у зонах проходження повітряних шляхів. Радіонавігаційні засоби розміщувались у ключових точках маршруту для позначення лінії шляху.

Navigation performs an important task of air transport. Navigational means and systems are aimed at ensuring the timely and accurate movement of aircraft from one point in the airspace to another. It is difficult to imagine a modern air navigation system without zonal navigation methods. The ever-increasing intensity of air traffic led to a gradual transition starting from the 80s from the methods of classical aircraft navigation to zonal navigation (RNAV - Aerea Navigation). Navigation was classically based on the use of distance-measuring (DME) and angle-measuring radio beacons (NDB and VOR) located in the passage zones of airways. Radio navigation aids were placed at key points of the route to mark the line of the path.