Політика ЄС щодо Росії в умовах російсько-української війни

Abstract

У лютому 2022 р. президент РФ віддав наказ про вторгнення в Україну після восьми років проведення проти України комплексної непрямої стратегії, що включала спеціальні інформаційно-психологічні операції, пропаганду, використання воєнізованих формувань, приховане залучення російських збройних сил, а також кібер операції. Від України до Африки та євроатлантичного регіону РФ протягом багатьох років воліла використовувати непряму конфронтацію для досягнення своїх політичних і стратегічних цілей. Агресивна війна Росії проти України грубо порушує міжнародне право та є причиною масштабної загибелі та поранень цивільного населення. Росія проводить атаки проти цивільного населення та обирає мішенню цивільні об’єкти, включаючи лікарні, медичні установи, школи та притулки.У зв’язку з грубим порушенням норм міжнародного права, ЄС засудив дії РФ по відношенню до України, і це призвело до збільшення загрози в регіоні. Уряди країн ЄС намагаються проводити зважену санкційну політику, що виливається по суті у економічну війну проти режиму агресора. Про сучасну санкційну політику ЄС можна говорити лише стосовно останніх трьох десятиліть, коли європейські інститути досить оформилися, а рівень інтеграції поступово став досягати сучасного. У питанні вироблення та імплементації санкційної політики Європейський Союз демонструє останніми роками дедалі більшу скоординованість, а інституційна база європейських обмежувальних заходів дозволяє в даному випадку розглядати ЄС як єдиного повноцінного актора. Від активних дій країн ЄС в аспекті стримування російської агресії в європейському регіоні залежить і успішність деокупації України, стримання можливостей РФ вести подальшу війну, що зумовлює актуальність даного дослідження.