Антропологічний вимір мистецтва художньої емалі

Abstract

Антропологічний вимір мистецтва художньої емалі полягає в осмисленні взаємовпливу потреби людини у естетичному відображенні людської діяльності на основі канону краси та втіленні цієї потреби засобами художньої виразності за допомогою емалі та її властивостей. У національному мистецтвознавчому дискурсі проблема антропології, зокрема українського мистецтва, набуває вагомого значення та наукового визнання. В основі антропологічного підходу є людина із її уявленнями про красу світу, про суспільство і його відносини із індивідом, свобода творчості та вираження внутрішньої рефлексії і ментальних станів. Усвідомлення того, що “homo purvus mundus est” (людина це цілий світ, мікрокосм) призвело до формування національної антропологічної школи. На відміну від підходів західноєвропейської та американської антропології, що сформувалася на основі соціальної та культурної антропології та розумінні цінності культурної своєрідності людей різних стратів і груп, українська антропологічна школа базується на гуманітарних підходах філософії і близька до німецької та італійської гуманітаристики, що мають за основу принципи філософії. Проте усі вони включені у цілісну систему наукового знання про культуру та мистецтво, відбиваючи розвиток різноманітних форм культурної рефлексії .