Механізми взаємодії державних інститутів і громадських організацій у формуванні історичної пам’яті українського народу

Abstract

Наприкінці XX – на початку XXI ст. нової актуальності набувають дослідження, присвячені пам'яті про минуле і її впливу на сьогодення. Однією з популярних категорій цих досліджень стає «історична пам'ять». В цілому, історичну пам'ять можна визначити, як здатність суспільних суб'єктів зберігати і передавати з покоління в покоління знання про відбулися історичні події, про історичних діячів минулих епох, про національних героїв і віровідступників, про традиції і колективний досвід освоєння соціального і природного світу, про етапи, які пройшов той чи інший етнос, нація, народ у своєму розвитку. Історична пам'ять є основою культурної спадкоємності поколінь і національногромадянської ідентичності. У світовій науці все частіше дискутується питання про те, які соціальноісторичні цінності, знання, зразки поведінки, елементи народної творчості повинні бути збережені і передані наступним поколінням для забезпечення ефективного розвитку, для збереження соціального порядку. У практичній площині розглядаються оптимальні способи і технології трансляції соціокультурного досвіду. Збереження історичної пам'яті - це загальнонаціональна проблема, вирішення якої виходить на рівень державної політики.