Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48026
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorСинявський, Вадим Валерійович-
dc.date.accessioned2021-03-01T09:53:38Z-
dc.date.available2021-03-01T09:53:38Z-
dc.date.issued2021-02-25-
dc.identifier.urihttps://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48026-
dc.descriptionРобота публікується згідно наказу ректора від 29.12.2020 р. №580/од "Про розміщення кваліфікаційних робіт вищої освіти в репозитарії НАУ". Керівник: кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціології та політології, доцент Корнілов Володимир Степановичuk_UA
dc.description.abstractФеномен бідності має давню історію, він розглядався ще античними мислителями. Так, Платон і Аристотель при аналізі соціальної структури суспільства виділяли бідних і багатих як два протилежні класи, однаково дисфункціональних. І бідність, і багатство обумовлені наслідуваним статусом, нерівними можливостями реалізації природних здібностей, способом життя, особистісними особливостями, поведінкою, установками, які носять негативний характер. На думку Аристотеля, «люди першого типу стають переважно нахабами й великими мерзотниками... Люди другого типу часто робляться лиходіями й дрібними мерзотниками». Бідність у працях античних філософів розглядається не стільки як проблема, скільки як перешкода на шляху більш ефективного виконання трудових обов'язків і передачі досвіду. Платон писав із даного приводу: «Багаті ремісники перестають переживати про свою справу, бідні самі не в змозі, через відсутність знарядь, добре працювати й не можуть добре навчати роботі своїх учнів». Аристотель акцентував увагу на проблемності політичної системи, в якій джерелом влади й прийняття рішень є бідна більшість або багата меншість, оскільки їхні прагнення спрямовані на задоволення своїх інтересів і жоден із двох класів не здатний вибудувати здорові відносини «управління-підпорядкування»: «Виходить держава, що складається із рабів і панів, а не з вільних людей, держава, де одні повні заздрості, інші - презирства». Характеризуючи демократизм афінської соціально-політичної системи, Перикл у знаменитій промові підкреслив: «Наш державний лад називається народоправством ...На почесні державні посади висувають кожного за чеснотами, оскільки він чим-небудь відзначивя не у силу приналежності до певного стану, але через особисту доблесть. Бідність не заважає зайняти почесну посаду. ...Визнання в бідності у нас ні для кого не є ганьбою, але більшу ганьбу ми бачимо в тому, що людина сама не прагне позбутися її працею. Кожен може із легкістю й відбірністю виявити свою особистість у всіляких життєвих умовах». Сучасною мовою суть сказаного у тому, що в Афінах бідні беруть участь у формуванні еліт.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherНаціональний авіаційний університетuk_UA
dc.subjectдипломна роботаuk_UA
dc.subjectбідністьuk_UA
dc.subjectсоціальна сфераuk_UA
dc.subjectпенсійний вікuk_UA
dc.subjectрівень життяuk_UA
dc.subjectдетермінація бідностіuk_UA
dc.titleПроблема бідності пенсіонерів в сучасній Україніuk_UA
dc.typeWorking Paperuk_UA
Appears in Collections:Кваліфікаційні роботи здобувачів вищої освіти

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Диплом Синявский (1).pdf1.12 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Admin Tools