Оцінка художника-реставратора у контексті атестації та присвоєння кваліфікаційних категорій

Abstract

Мета дослідження полягає у висвітленні сутності діючого в незалежній Україні процесу атестації та присвоєння кваліфікаційних категорій художникам-реставраторам. Методи дослідження. Вибір дослідницьких стратегій у розкритті мети дослідження визначив застосування системного та комплексного підходів, а також історико-хронологічного та порівняльного методів. Використання вказаних методів дослідження сприяло отриманню власних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці і розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі не отримала всебічного й об’єктивного висвітлення та досліджується вперше. Результати осмислення сутності процесу атестації та присвоєння кваліфікаційних категорій художникам-реставраторам можуть слугувати важливою складовою у дослідженні сучасних проблем мистецької освіти та стратегування політики збереження та розвитку культурної спадщини. Висновки. В Україні існують окремі елементи підготовки та атестації художників-реставраторів, які не поєднані єдиними підходами і принципами. Підготовка фахівців реставрації культурних цінностей в закладах вищої освіти не супроводжується продовженим навчанням під час практичної діяльності реставратора. Діяльність Комісії з атестації художників-реставраторів не базується на досягненнях у цій галузі в освіті, науці та технологіях. Правова основа діяльності комісії застаріла, суперечить нормативним актам центрального органу влади у сфері культури, не враховує міжнародний досвід та потребує докорінного перегляду на основі новітніх підходів, які включають практичну та освітню складові єдиної системи, як основи вироблення стратегії навчання та атестації художників-реставраторів.

Цель исследования заключается в освещении сущности действующего в независимой Украине процесса аттестации и присвоения квалификационных категорий художникам-реставраторам. Методы исследования. Выбор исследовательских стратегий в раскрытии цели исследования определил применение системного и комплексного подходов, а также историко-хронологического и сравнительного методов. Использование указанных методов исследования способствовало получению собственных результатов. Научная новизна исследования заключается в постановке и разработке актуальной темы, которая в научном измерении не получила всестороннего и объективного освещения и исследуется впервые. Результаты осмысления сущности процесса аттестации и присвоения квалификационных категорий художникам-реставраторам могут служить важной составляющей в исследовании современных проблем художественного образования и стратегирования политики сохранения и развития культурного наследия. Выводы. В Украине существуют отдельные элементы подготовки и аттестации художников-реставраторов, не объединенные единым подходам и принципам. Подготовка специалистов реставрации культурных ценностей в учреждениях высшего образования не сопровождается продвижением обучением в ходе практической деятельности реставратора. Деятельность Комиссии по аттестации художников-реставраторов не базируется на достижениях в этой области в образовании, науке и технологиях. Правовая основа деятельности комиссии устарела, противоречит нормативным актам центрального органа власти в сфере культуры, не учитывает международный опыт и требует коренного пересмотра на основе новых подходов, включающих практическую и образовательную составляющие единой системы, как основы выработки стратегии обучения и аттестации художников-реставраторов.

The purpose of the article іs to highlight the essence of the current process of certification in independent Ukraine and the assignment of qualification categories to artists-restorers. Methodology. The choice of research strategies in revealing the purpose of the study determined the application of systematic and integrated approaches, as well as historical-chronological and comparative methods. The use of these research methods contributed to obtaining their own results.The scientific novelty of the obtained results lies in the formulation and development of a topical topic, which in the scientific dimension has not received comprehensive and objective coverage and is being studied for the first time. The results of understanding the essence of the certification process and assigning qualification categories to artists-restorers can serve as an important component in the study of modern problems of art education and strategy of the policy of preservation and development of cultural heritage. Conclusions. In Ukraine, there are some elements of training and certification of artists-restorers, which are not combined with common approaches and principles. Training of specialists in the restoration of cultural values in higher education institutions is not accompanied by continued training during the practical activities of the restorer. The activities of the Commission for Certification of Artists-Restorers are not based on the achievements in this field in education, science, and technology. The legal basis of the commission's activity is outdated, contradicts the regulations of the central government in the field of culture, does not take into account international experience and needs a radical revision based on the latest approaches, which include practical and educational components of the unified system.