Вербалізація кінетичного та просодичного компонентів невербальної поведінки у художньому дискурсі

Abstract

Мова – це своєрідна призма, кріз яку людина бачить дійсність, проектуючи на неї за допомогою мови суспільний досвід. Вербальні компоненти – найважливіші складові комунікативного акту, оскільки саме вони в нормальному міжособистісному спілкуванні виступають основними носіями значень повідомлень. Аналіз художнього дискурсу передбачає розгляд як його лінгвістичних, так і екстралінгвістичних складових. До лінгвістичних компонентів емотивного дискурсу належать емотивна лексика, фразеологія, емотивні конструкції, відповідне емотивно-просодичне оформлення. Екстралінгвістичні компоненти включають емоційну предметну ситуацію і емоційну комунікативну ситуацію, а саме емоційні наміри комунікантів та їх загальний емоційний настрій. Згідно І.Ю.Черепанової вираз обличчя, вираз очей, поза, жести, голос, поведінка – це головні засоби створення «особливої соціально-психологічної ролі». Невербальна поведінка є основою для розуміння значення обміну думками оскільки «те, як ми говоримо є так само важливе, як і те, що ми говоримо». Найчастіше невербальній поведінці довіряють значно більше, ніж вербальній, оскільки її виявлення обумовлене імпульсами підсвідомості людини, а підробити ці імпульси практично неможливо.