Експресивна комунікація як об'єкт лінгвістичного дослідження

Abstract

Розвиток комунікації та її зростаюча роль у суспільстві сприяли виокремленню експресивного аспекту комунікації як самостійного об’єкту дослідження у лінгвістичній науці. Для сучасної лінгвістики досить цікавим є той факт, що емоційний стан мовця-комуніканта здатен цілком впливати на його комунікацію, яку насичують експресивні засоби вираження. Саме тому у сучасній лінгвістичній традиції вже сформувалися підходи до розробки проблеми емоційної концептосфери, культури, емоційної поведінки, експресивної лакунарності у внутрішній та міжкультурній комунікації. Емоційно-експресивну сторону мовного знаку досліджували у своїх працях В. Шаховський, В. Григор'єва, Н. Арутюнова, А. Вежбицька, В. Телія та ін. Терміни «експресивність», «експресія» походять від латинського «expressio» і позначають виразність, силу прояву почуттів і думок; певну поведінку, що справляє на оточуючих сильне емоційне враження; яскраве, потужне розкриття духовного світу людини. Експресиви розглядалися в багатьох класифікаціях мовних актів у працях Дж. Серля, Дж. Ліча, Т.Балмера та інших.