Концепт історичної пам'яті в канадській прозі і роман Жослін Сосьє "Дощило птахами"

Abstract

Сучасний канадський роман, враховуючи історію мультикультурної країни, з особливою деталізацією представляє проблематику, пов’язану з парадигмою пам’яті та пов’язаними з нею різноманітними моделями фікційної образності. Ці елементи розташовано у текстах у складних взаємозв’язках. Вирізняючи індивідуальну та колективну пам'ять як концепт, французький дослідник П’єр Нора визначає останню як «спогад про досвід, пережитий і/або перетворений на міф живою спільнотою, до ідентичності якої невід’ємно належить відчуття минулого, активна пам'ять, що її підтримують інституції, ритуали, історіографія, чи латентна пам'ять». Історія та пам'ять для вченого є поняттями еквівалентними на феноменологічному, епістемологічному та герменевтичному рівнях. Для нього важлива колективна пам'ять, тобто, пам'ять про пережите, достовірність спогадів про трагічні історичні злами – домінантні риси «роману травми». Саме у цьому жанрі, на його думку, «історія-розповідь» чи «історія-сповідь» трансформується на «історію-проблему», яка від кожного наступного покоління вимагає власної інтерпретації.