Компонент "метафізичний вік" концепту "дитина" у романах Г. Бічер Стоу "Хатина дядька Тома" та Є.Гінзбург "Крутий маршрут"

Abstract

У своїй авторитетній розвідці Е. Аммонс, окреслюючи коло осіб, що працюють на утвердження культу матері в «Хатині…», розглядає Тома як фемінне втілення Христа через нетипові для чоловіка його доби якості Тома, серед яких – пріоритет емоціонального над раціональним, що резонує з прихованою фемінністю самого Ісуса. За такої аргументації оксюморон “the old child”, вживаний на позначення Тома, або просто лишається поза увагою, або ж тлумачиться як різновид типової для аболіціоністських дебатів проекції ознак дитинства на расу з метою акцентування санкціонованої провладної позиції вищих верств. Однак розгляд оксюморону на тлі появи у тексті контамінації мотиву «людина-річ» та біблійної концепції «малих цих» дозволяє апелювати до іншого боку особистості афроамериканця – дитини не в расовому, а в євангельському розумінні. Як справжній християнин і богослов, Том повинен бути дитиною, свідомою свого одвічно учнівського статусу. Том є дитиною як адресат любові маленької Єви: адже акцентована Р. Бернштайн трансгресія невинності через доторк імплікує одночасно і трансгресію дитячості, беручи до уваги аксіологічну єдність зазначених понять в межах романтичної парадигми. Концепт «дитина» постає платформою для зближення Тома з Ісусом, оскільки Ісус також здатний бути «малим» у тому сенсі, що він є молодший за Іоанна і прямує за ним.