Прогностичність окремих складових традиційної української дитячої субкультури

Abstract

Вміння уявою випереджати час – передумова продуктивного, творчого, успішного життя людини, запорука її безпеки, шанс здійснення нею винаходів, провадження наукової діяльності. На думку вчених, мозок має здатність передбачати майбутні ситуації (навіть у віддаленому майбутньому). У всіх випадках надсилання мозком сигналу одночасно формується модель, здатна передбачити сподівані результати і зіставити це передбачення з параметрами дійсних наслідків. В традиційній дитячій субкультурі явище прогностики втілюється в найрізноманітніших формах. У праці «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу» (1906-1907 рр.) М.Ф. Грушевський фіксує це явище в декількох проявах. Прогнозування присутнє у традиційній дитячій субкультурі у різних формах. У пісеньках часто відображається умова, за якої стануться певні події. У колядках і щедрівках проекція на майбутнє присутня у побажаннях. У примовках до комах і птахів діти ворожать про свою долю, у закличках прогнозують і певним чином прагнуть вплинути на ситуацію довкола себе. У прогностичній ситуації закличок поєднуються закони побудови магічних текстів і психологічні особливості формування особистості.