Українська сценографія у першій половині ХХ століття: довоєнний та післявоєнний розвиток

Abstract

У статті розглядаються особливості становлення української сценографії на початку ХХ ст., її розвиток в повоєнний період. На прикладах робіт найвідоміших художників простежується вплив соціально-політичних особливостей епохи на мистецтво. Оновлення декораційних постановок початку століття було нівельовано в період після Великої Вітчизняної війни – відбулося повернення до традиційних мальованих задників, реалістичної бутафорії та досконало відтворених історичних костюмів. Але певні художники все ж втілювали сміливі метафоричні рішення. Новаторські пошуки й відданість традиціям, протиріччя між різними напрямками образно-умовних, метафоризованих рішень та реалістично-ілюстративними подачами творів класичного репертуару стали основою для подальшого розвитку сценографічного оформлення, виникнення багатьох нових тенденцій в оформленні класичної драматургії і новітнього репертуару.