За вікном шумить чи степ чи місто…»: антитезові мотиви у поезії Бориса Тенети

Abstract

Поетична спадщина Бориса Тенети становить своєрідне художнє явище, в якому органічно поєднані дві тенденції національної літератури першої третини ХХ ст. – традиційна (реалістична) і новаторська (модерна). Остання розглядається в аспекті актуалізації мотивів, популярних у тогочасній європейській літературі, серед яких чільне місце займає феномен урбанізованого соціуму, його репрезентація та впливи на сприйняття людиною дійсності. У статті з’ясовано, що поет, звертаючись до урбаністичних мотивів, від твору до твору проводить думку про необхідність навчитися жити у жорстокому, спустошеному духовно, суспільстві, гармонізувати власний внутрішній світ. Разом з тим Борис Тенета протиставляє жорстокому місту село, репрезентоване образом степу. Це дає підстави стверджувати, що художній світ поета, апельований до світоглядних констант модернізму, глибоко закорінений у рідне середовище, органічно пов’язаний з українською історією й культурою. Встановлено, що окреслені антитезові мотиви – це не тільки історична та культурна реальність, а й об’єкт естетичного сприйняття, що вимагає різних підходів до тлумачення його суті, проблем, образів, місця людини у ньому.