СОБОРНІСТЬ ТА ЕТАТИСТСЬКІ ІНТЕНЦІЇ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІДЕОЛОГІЇ

Abstract

В статті аналізуються аксіологічні підвалини соборної та етатистської парадигм із позицій їхньої гар- монізації в межах ціннісної моделі візантизму. Окреслюються ідеологічні загрози та ризики підпорядкування ідеї соборності етатистським проектам.Рассмотрены основные культурно-исторические и ценностные аспекты соборной и этатистской составляющих византийской идеологии. Ретроспективный анализ совместного становления этих парадигм показал все более динамичную инструментализацию идей соборности в целях этатистских политических проектов. На наш взгляд, подобные процессы не только усиливают риски делегитимизации церкви как авторитетного социального института, но и подрывают духовные «столпы» православия, основанного на принципах милосердия, неприятия насилия по отношению к личности и другим народам.The main cultural, historical and value aspects of conciliar and etatists components of the Byzantine ideology have been considered. The retrospective analysis of the joint formation of these paradigms showed a more and more dynamic instrumentalization of the ideas of conciliarity for the purpose of etatists political projects. In our opinion, similar processes not only strengthen some risks of delegitimization of church as an authoritative social institute, but also undermine the spiritual "pillars" of Orthodoxy based on the principles of mercy, violence rejection in relation to a personality and other people.