Punishable failure to report a crime in the Polish Penal Law

Abstract

Historical background. The Criminal Code of 1932 did not provide for failure to report a crime. During works on preparing that Code, the concept of penalizing such behavior was approached with some skepticism. As W. Makowski pointed out, “the entire construction of these factual states can at all be regarded as remnants of the period of the state’s struggle against crime, when the penalizing authority had to resort to the help of citizens enforced by the threat of punishment” [1, p. 132]. Contrary to the intentions of the authors of the Criminal Code of 1932, this crime was introduced in art. 21 of the Decree of the President of the Republic of Poland of 24.10.1934 on certain crimes against state security (Journal of laws No 94, item 851). In fact, however, it was limited to the disclosure of state secrets and espionage [2, p. 232]. After World War II, the crime of not reporting a crime appeared in the socalled Little Criminal Code, i.e., the Decree of 13.06.1946 on particularly dangerous crimes during the period of reconstruction of the state – Journal of Laws No 30, item 192, as amended (art. 18). Pursuant to art. 18 § 1, it was punishable not to notify (immediately) the authority appointed to prosecute the offences by the person who had credible knowledge of the offence referred to in art. 1, 3, 4, 7, 13 or 14 of the Decree or in art. 85 to 88 of the Polish Military Criminal Code.Історична довідка. Кримінальний кодекс 1932 р. не передбачити неповідомлення про злочин. Під час проведення робіт про підготовку цього Кодексу, концепцію покарання До такої поведінки підійшли з деяким скептицизмом. Як зазначав В. Маковський, «весь Конструювання цих фактичних станів взагалі можна розглядати як пережитки періоду існування держави боротьби зі злочинністю, коли орган виконання покарань змушений був вдаватися до допомоги громадян, примусово загроза покарання» [1, с. 132]. На противагу наміри авторів Кримінального кодексу 1932 р. цей злочин був запроваджений у ст. Указ Президента Республіки Польща від 24.10.1934 р. про окремі злочини проти державної безпеки (Законодавчий вісник No 94, поз. 851). Однак насправді вона обмежувалася розголошенням державної таємниці і шпигунство [2, с. 232]. Після Другої світової війни злочин неповідомлення про злочин з'явився в так званому Малому кримінальному кодексі, тобто Указі про 13.06.1946 р. про особливо небезпечні злочини під час період відбудови держави – Вісник Закони No 30, п. 192, зі змінами та доповненнями (ст. 18). Відповідно до частини 1 статті 18 покарання вважалося неповідомленням (негайно) органу, призначеного для притягнення до відповідальності правопорушення, вчинені особою, яка заслуговує на довіру знання про правопорушення, про яке йдеться у статтях 1, 3, 4, 7, 13 або 14 Декрету або в статтях 85 - 88 Указу Військовий кримінальний кодекс Польщі.