Українська сценографія кінця ХХ – початку ХХІ ст.: основні тенденції розвитку та авторські позиції

Abstract

Сучасна українська сценографія належить до тих видів мистецтва та художньої культури, що активно та різновекторно розвиваються в останні десятиліття. Відображаючи різноманіття концепцій сучасного театру, його нові образно-змістові та формально-виразові можливості, вона є яскравим синтетичним явищем, у якому знаходять віддзеркалення всі характерні художні тенденції часу. Теперішній період, що розпочався на межі 1980–1990-х років і виразно окреслився в добу української державної незалежності, на новому рівні історичного розвитку поставив як загальні питання національного самовизначення та залучення до світового культурно-мистецького процесу, у якому театр посідає одне з провідних місць, так і цілком конкретні, художні проблеми образного розкриття театрального простору, де традиційна природа театру доповнюється новими принципами видовищності та візуальності. Дослідження тенденцій, напрямів, індивідуальних авторських позицій в українській сценографії кінця ХХ – початку ХХI століть у цьому контексті постає як актуальна проблема культурології та мистецтвознавства, що безпосередньо як із загальнотеоретичним осмисленням сучасної художньої практики, так і з практичною діяльністю художника-сценографа.