Відтворення хронотопу роману Дафни дю Мор’є «Ребекка» в українському перекладі

Abstract

Хронотоп як об’єкт дослідження бере свій початок ще з античних часів, коли давні науковці намагалися дати визначення як часу, так і простору. Хронотоп вивчався багатьма дослідниками (математики, фізики, філософи), які один за одним доповнювали й удосконалювали визначення цих понять. Лише у ХХ столітті цією проблематикою почали цікавитись ще й літературознавці та перекладознавці. Саме в цей період на основі пророблених науковцями минулих століть напрацювань, теоретиками філологічного напряму було зроблено значний внесок у розкриття та аналіз цього явища. Хронотоп починає досліджуватися в межах творів різних літературних жанрів. Найпершим, хто розпочав таку важку, але водночас цікаву та плідну працю, був теоретик, філолог та філософ М. М. Бахтін, а вже після нього низка інших дослідників продовжили вивчати хронотоп у межах тексту. Часово-просторові координати відіграють надзвичайно важливу жанрокомпозиційну роль, оскільки темпоральність і локальність – це тло для формування жанру. Одним із головних складових адекватності відтворення хронотопу готичної літератури є чітке відтворення всіх особливостей хронотопу, зокрема й деталей. Дафна дю Мор’є вкрай скурпульозно поставилася до опису більшості хронотопічних цінностей у своєму готичному романі задля того, щоб справити на читача потрібне для неї враження.