Державне регулювання інноваційної діяльності

Abstract

Сучасний розвиток економіки країни неможливий без високоефективної інноваційної діяльності, здатної забезпечити конкурентоспроможність виробничих підприємств на вітчизняних та світових ринках. Про важливість інноваційного чинника в економічному розвитку свідчить, зокрема, той факт, що в країнах ЄЕС кожне третє підприємство впроваджує інновації, в той час як в Україні кожне сьоме. В умовах недостатнього рівня використання інновацій підприємствами України особливого значення набуває підтримка і стимулювання інноваційної діяльності підприємств з боку держави. Державна підтримка інноваційного підприємництва є однією з найважливіших сфер життя сучасного суспільства. Динаміка інтенсивного розвитку економіки визначається ефективністю інноваційних процесів, що відбуваються в різних сферах життя. Високий знос і моральне старіння основних засобів, відсутність необхідного відтворення вимагають для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників використання продуктивних і технологічних інновацій, що у свою чергу потребують організаційно-управлінських нововведень. В кожній державі потрібно застосовувати різноманітні механізми державної підтримки інноваційної активності й розвитку, створювати і впроваджувати ґрунтовні стратегії розвитку інноваційного сектору. Комплексне використання набору інструментів в основі сучасної інноваційної політики будьякої розвинутої держави. Створення сприятливих умов для інноваційної сфери, співвідношення форм державної підтримки, яке залежить від багатьох чинників: рівня розвитку національної економіки, науково-технічного стану, правової бази тощо. Адже насьогодні інновації являються ключовим фактором підвищення конкурентоспроможності економіки. В основі функції держави в управлінні інноваційними процесами не передбачається прямого державного втручання в організування інноваційної діяльності та повного фінансування процесів створення і поширення інновацій. Централізованим має бути лише процес вироблення науково-технічної політики, зокрема прогнозування, планування та стимулювання програм досліджень і розробок, забезпечення збереження навколишнього середовища, підготовка наукових кадрів, оснащення організацій, що займаються фундаментальними та пріоритетними науково-прикладними дослідженнями, сучасною унікальною апаратурою та устаткуванням. У такий спосіб створюється певний науковий доробок, формуються наукові школи у пріоритетних для держави напрямах. Інновації стають головною "дієвою особою" теоретичних сценаріїв і практичної реалізації сучасної науково-технічної революції, потіснивши звичайні інвестиції, що тривалий час були головним фактором економічного зростання.