Зв’язність наукового тексту як основа постнекласичної раціональності

Abstract

Чи буде наукова раціональність превалювати в ХХІ ст.? Чи можлива втрата наукою аксіологічного статусу і соціальних функцій? Які зміни відбуватимуться в системі наукової діяльності та її взаємодії з іншими сферами культури? Ці та багато інших питань стали ключовими у філософському дискурсі щодо проблеми раціональності. Аналізуючи їх, В.М. Порус пише, що раціональність – це хвилююча загадка, для якої «немає ні загальноприйнятого визначення, ні згоди в тому, що потрібно вважати проблемою, пов’язаною з цим поняттям [17, c. 76]». Зупинимося на такому розумінні наукової раціональності: це – відповідність діяльності розумним правилам, співвідношення пізнання із логічними і методологічними нормами, прагнення доказів розуму та максимальне виключення емоцій при прийнятті рішень, що стосуються пізнавальних проблем. Такий підхід дозволяє тлумачити раціональність як сукупність норм і методів, які визначають процедури, методологію і методику наукового дослідження.