Технологія координації команд при гнучкій розробці великих програмних проектів

Abstract

У сучасному світі розробка програмного забезпечення відіграє важливу роль в бізнес-процесах та повсякденному житті людей. При розробці великих програмних проектів, таких як веб-додатки або мобільні додатки, командна робота стає надзвичайно важливою. Технології гнучкої розробки дозволяють зменшити терміни виконання проектів та підвищити якість продукту. Однак, координація команди при гнучкій розробці великих програмних проектів може бути складною задачею. Команди повинні взаємодіяти між собою та замовником, дотримуватися графіку та забезпечувати високу якість продукту. Сама координація є головною проблематикою при розробці програмного забезпечення. Згідно з Краутом і Стрітером, проблема координації діяльності при розробці великих програмних систем є головною причиною кризи програмного забезпечення, хоча це не єдиний фактор. Розробка програмного забезпечення пов'язана з керуванням багатьма залежностями та високим рівнем невизначеності щодо продуктів і технологій. Раніше дослідження були зосереджені на координації в традиційних проектах програмного забезпечення, глобальній розробці програмного забезпечення та, останнім часом, на гнучкій розробці. У середині 2000-х років, дослідження в галузі програмної інженерії були спрямовані на глобальну програмну інженерію, де ключовою проблемою була координація між розподіленими командами. Збіг залежностей та координаційних дій є критичним як у добре відомих випадках, так і в контекстах з високим рівнем невизначеності. Проте залишається відкритим питання про те, які практики є найбільш ефективними. У своїй статті "Глобальна інженерія програмного забезпечення: майбутнє соціально-технічної координації" (Herbsleb, 2007, стор. 9), Гербслеб зазначив, що хоча « наразі ми маємо низку індивідуальних рішень, таких як інструменти, практики та методи, ми дуже мало розуміємо про компроміси між ними та умови їх застосування ». В останні роки у дослідженнях програмної інженерії було звернуто увагу на гнучкі методи розробки програмного забезпечення,де розробка організована як командна робота. Pries-Heje вказали на успіх гнучкого методу Scrum завдяки його гнучким та ефективним структурам координації, таким як спільний список робочих завдань у резерві продукту та спринт-беклог, щоденні зустрічі в команді та використання наочного табло для відображення стану роботи. Strode та ін. запропонували модель координації для гнучких команд, які працюють разом, з акцентом на синхронізацію всередині гнучкої команди, близькість, яка дозволяє спілкуватися віч-на-віч, та діяльність, націлену на зовнішніх зацікавлених сторін, що вони назвали охопленням кордонів. В сучасних великих ІТ-проектах з десятками команд розробників все більше застосовуються гнучкі методи розробки. Проте емпіричні дослідження свідчать про проблеми з координацією, такі як порушення залежностей між командами, недостатньою обізнаністю та невідповідністю порад щодо методів координації потребам проекту з плином часу. Такі залежності можуть підривати автономію, яка є важливою для гнучких розробних команд. Існуюча теорія недостатня для пояснення координації в контексті великомасштабної гнучкої розробки, оскільки вона має характеристики, відмінні від традиційних організацій та розподіленої розробки, щодо спрямованості на усне спілкування, роботи в командах та частої зміни механізмів координації з часом. Систематичний огляд літератури про великомасштабну гнучку розробку повідомляє про проблеми координації, включаючи синхронізацію команд, боротьбу з комунікаційним перевантаженням та зменшення зовнішнього відволікання. Масштабні гнучкі проекти розробки є критично важливими для організацій, оскільки вони призводять до значних витрат та ризиків. Ефективна координація є ключовим фактором успіху проекту та своєчасного його завершення. Наукова спільнота має надати розуміння та рекомендації щодо координації в цьому конкретному контексті. Стратегії координації описані в методологіях розробки, і покращення нашого розуміння ефективності цих підходів та того, в яких контекстах вони є ефективними, є важливим завданням. Зараз багато організацій переходять до більш адаптованих великомасштабних методів другого покоління розробки програмного забезпечення, що замінюють практики управління проектами на практики розробки. Це призводить до іншого підходу до координації, замінюючи попередні рішення, практики та інструменти. Важливо зрозуміти, як нове покоління методів впливає на успіх проекту. Особлива увага повинна бути приділена координації, яка є важливим фактором успіху проекту. У цій дипломній роботі я розглянув міжкомандну координацію, яка є одним з основних аспектів великомасштабної гнучкої розробки програмного забезпечення, та її вплив на загальний успіх проекту.