Комунікативні практики політико-дипломатичних стосунків України з англомовними країнами в аспекті перекладу (на матеріалі текстів дипломатичних документів та політичних промов)

Abstract

Комунікація, яка має місце на міжнародному рівні в сфері дипломатії та політичних відносин за весь час свого існування зазнавала постійних змін, еволюціонувавши до специфічного виду мовлення, з чіткими ознаками та характеристиками, формуючи власний стиль і терміносистему. Розглядаючи питання формування дипломатичного дискурсу необхідно зазначити наступне. Починаючи з античних часів, можна простежити, як давні народи створювали союзи, вибудовували ділові відносини, шукали співпраці, вирішували конфлікти. Ключовим елементом в цьому були перемовини, зокрема особа, яка володіла вміннями домовлятися та ораторськими здібностями, тобто виконувала роль дипломата. Такі дипломати наділялись особливим статусом та правами відповідно до поставлених завдань для розвитку міжсоюзних відносин та налагодження співпраці. Таким чином, почали здійснюватися перші дипломатичні місії, а разом з тим і виникали проблемні питання пов’язані з ними та їх представниками. Наприклад, статус представників дипломатичних місій, свобода перетину кордонів, протокол поведінки, представницькі зобов’язання. Водночас, паралельно починають формуватися і перші дипломатичні протоколи поведінки: прийом делегацій, правила дипломатичних зустрічей, ритуальні дії тощо, що також вимагало і словесного закріплення. Недарма зазначають, що «дипломатія починає говорити мовою, яка лише на перший погляд є «марною, даремною та порожньою», а насправді – «метафоричною та символічною» (un linguaggio apparetemente futile e vacuo, in realtà traslato e simbolico»).