Гендерні особливості прояву лідерства у студентської молоді

Abstract

Проблема впливу залишається однією з найцікавіших у соціальній психології та теорії організаційної поведінки. Вона має тісний взаємозв'язок із поняттям лідерства. Повноправно говорити про прояв лідерства можна у ситуації спроби вплинути на поведінку інших членів групи без використання примусових форм влади. У зв'язку з тим, що гендерний підхід активно впроваджується в багато сфер такої науки, як психологія, дослідження лідерських якостей, а саме їх гендерних особливостей, є предметом серйозного вивчення в сучасній психологічній науці. Вивчення гендерних особливостей прояви лідерства є вивчення стереотипів, гендерної соціалізації, гендерної самоідентифікації та інших гендерних характеристик лідерів. Актуальність вивчення даної проблеми зберігається у зв'язку й з тим, що в суспільстві відбувається процес вирівнювання соціальних прав чоловіків і жінок, а також з явищем, що посилюється, «стирає» традиційно чоловічі і традиційно жіночі ролі. Дані соціальні процеси призводять до змін у свідомості людей традиційних уявлень про лідера та його роль. Цікавість до вивчення гендерної психології лідерства спочатку виник у зарубіжній психології. Серед основних авторів можна відзначити А. Ерхарда, С. Жаклін, Е. Маккобі, С. Берн, Дж. Граєн, А. Феінголд та ін. На даний момент гендерна психологія розвивається і в українській психології. Особлива увага приділяється дослідженню гендерних особливостей лідерства у різних соціальних групах. Вивченню лідерства, зокрема ґендерних особливостей, присвячені роботи таких вітчизняних психологів В. Васильєва, Н. Підбуцька і В. Спіцина, А. Весельська, С. Загурська, В. Ярошенко, Л. Кормич, О. Посуховська, Л. Усанова й М. Нестеренко, Н. Руденко, П. Терзі та ін. Не зважаючи на те, що навіть на національному рівні, українське законодавство містить низку законів, які забезпечують гендерну рівність (стаття 24 Конституції України), а також закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005), за даними опитування з представлення жіночої статі в різних суспільних сферах, яке проводилося соціологічною групою «Рейтинг» у лютому 2020 року, було виявлено, що 40% опитаних вважають, що жінок замало в політиці, 30-35% - недостатньо в правоохоронних органах та науці і попри це, близько третини переконані, що жінок забагато в сферах медицини та освіти (Рейтинг, 2020), наприклад за даними дослідження «Жінки та чоловіки на керівних посадах в Україні», проведеним Програмою розвитку ООН (ПРООН) у співпраці з ГО «Ліга ділових та професійних жінок України», жінки очолюють 98% закладів дошкільної освіти, 87% початкових шкіл, 68% закладів середньої освіти (Національна платформа малого та середнього бізнесу, 2017).