Перекладацька пурифікація творів дитячої літератури (на матеріалі творів «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіф-та та «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо та їх перекладів українською мовою)

Abstract

На сучасному етапі розвитку перекладознавства, досі постає питання способів перекладу тих чи інших мовних явищ. В нашому випадку, це стосується застосування пурифікації, як форми адаптації та виду цензури. Переклад дитячої літератури – складний процес, що передбачає докладання значних зусиль перекладача та застосування унікального авторського підходу. Оскільки особливість цього жанру літератури полягає у дитячій цільовій аудиторії. У зв’язку з цим, за об’єктивних причин, існує низка чинників, що визначають межі «прийнятного», серед яких виділяють культурологічні, релігійні та етичні цінності кожної країни окремо. Головним чином, це стосується текстів подвійної комунікативної адресації, які перекладають з метою популяризації дитячої літератури, яка станом на сьогоднішній день перебуває не на найвищому рівні. У таких випадках вихідний текст зазнає значних змін, а зміст частково або повністю видозмінюється в межах застосування стратегій адаптивного перекладу. Аналізуючи пурифікацію у його семантичному значенні, відповідно до англійського термінологічного словника, слово “purification” – означає «процес видалення шкідливих речовин», або у релігійному значенні «процес духовного очищення», та перекладається відповідно як «очищення» та «обряд очищення». З історичного аспекту аналізу, відомо, що перші теоретичні відомості стосовно цього явища виявлені ще в ХVII столітті в межах французької мови. Слово «пуризм», як вважають, походить від французького терміна “purism”, утвореного від латинського слова “purus” у значенні – чистий. На той час це поняття розуміли як «очищення мови від слів застарілих, низьких». У ширшому значенні, сприймали як напрямок літературної мовної політики, що позначалася терміном «мовний пуризм», «лінгвістичний протекціонізм» або «чистомовство». Ще з давніх часів пурифікацію тісно пов’язували з розвитком національної мови багатьох європейських країн, з їх рівнем культури та національної свідомості. Відповідно до цього існує визначення, що «мовний пуризм – це прогресивне явище, яке є частиною національної боротьби народу за політичну і культурну незалежність». Можливо ці ідеологічні засади лягли в основу пурифікації, як явища у перекладі. Відомо, що у 1856 році, термін «пурифікація» в межах перекладознавства, ввів шведський дослідник, один з провідних закордонних науковців у галузі перекладу дитячої літератури, Г. Клінгберг. Який вже тоді наголошував, що значний вплив на розвиток перекладу літератури для дітей має ідеологічна маніпуляція в межах системи цінностей створених дорослими, що несуть безпосередню відповідальність за виховання дітей. Про що свідчить визначення Г. Клінгберга, що пурифікація – це різновид ідеологічної маніпуляції, форма адаптації та тип цензури. На його думку, як форма адаптації пурифікація – це доповнення, прикрашання, видозміна чи упущення з метою полегшення сприйняття цільового тексту. Як тип цензури, Г.Клінгберг використовує синонімічний до пурифікації термін «очищення», на позначення практики перекладу, мета якого полягає у створені цільового тексту «відповідно до цінностей осіб, які відповідають за моральне благополуччя дітей, як цільової аудиторії».