Порівняльна характеристика лінгвістичних стратегій переконування у передвиборчих кампаніях американських президентів першої половини ХХ-ХХІ століть

Abstract

Передвиборчі промови відіграють вирішальну роль у прийнятті аудиторією виборців рішення на користь того чи іншого політика. Останні, розуміючи це, докладають максимум зусиль, аби народ зробив вибір на їхню користь, тобто застосовують цілий арсенал мовних засобів, щоб переконати виборців у своїй правоті, остаточно заручитись їхньою підтримкою. У цій роботі ми розглянемо тактики й стратегії переконування, лінгвістичні інструменти персуазивності й частотність їх вживання в промовах американських президентів першої половини 20 та 21 століть. Також ми порівняємо ефективність стратегій переконання у політичному дискурсі США з різницею 100 років та проаналізуємо нові тенденції лінгвістичного наповнення передвиборчих промов, адже розвиток суспільства під впливом нових технологій та подій у світі посприяв якісним змінам у лінгвістичному матеріалі політичних промов та форматі виступу. У цій роботі ми також висвітлимо спільні й відмінні риси промов президентів США різного часового простору, пояснимо причину змін, проаналізуємо риси, характерні наступним передвиборчим промовам одного кандидата. Матеріалами дослідження слугуватиме архів передвиборчих промов президентів США за роки з 1901 по 1948 та з 2000 по 2020. Більшість промов сьогодні готуються спеціально навченими людьми – спічрайтерами, які аналізують електорат, діяльність політика та беруть до уваги побажання останнього. В США першим президентом, який започаткував традицію написання промов спічрайтерами став двадцять дев`ятий президент Воррен Гардінг. Проте, всі промови, і підготовлені спеціалістами, і написані особисто політиками, містять левову частку елементів переконання, які слід розглянути детальніше. На основі праць А. В. Голоднова установлено, що стратегія персуазивності має ієрархічну структуру з п’яти рівнів: власне стратегія персуазивності, що поділяється два рівноправних вектори – позитивна самопрезентація та негативна презентація інших, що базуються на чотирьох тактиках – атракції та зміцнення довіри, активізації емоцій, аргументації, активізації адресата до дій. Передвиборчі та інавгураційні промови президентів США можна охарактеризувати як емоційні, об`єднуючі, закликаючі. Кожен президент вважає своїм обов`язком згадати багату історію Америки та її батьків-засновників, шлях до демократії та національну визначеність американців. Переважаючою стратегією можна назвати позитивну самопрезентацію, підкреслення довіри населення та спільної праці для перемоги над кризою та іншими проблемами. Основними тактиками є атракція та зміцнення довіри, а також активізація аудиторії до дій. Президенти часто використовують об`єднуючий мовний засіб – особовий займенник «ми» та відому національну фразу “We the People” («Ми, народ Сполучених Штатів Америки»), тому не часто можна виокремити персоніфіковані моменти у промовах президентів США.