Традиції трансформації готичних форм в сакральній архітектурі кінця ХІХ – початку ХХ століття

Abstract

У статті проаналізовано історію змін у формуванні художнього образу сакральної архітектури XX століття, що представлена через призму конфлікту між старим і новим, традиційним та модерністським. Розглянуто ситуацію в сакральній архітектурі на межі ХІХ – ХХ століть, яка представляє явище традиції трансформації. Зокрема питання, що носять більш загальний характер та стосуються ідеологічних причин різноманітності, питання виникнення історизму, який був противником течії радикальних нововведень, що виросла з модернізму. Також досліджено функціоналістичну архітектуру, яка порушуючи традиції, позбавлена свідомо здобутої декоративності та програмно-асемантичної, представлена як така, що найкраще підходить для епохи кінця ХІХ початку ХХ століття. Представлено ряд тенденцій, які ознаменувалися продовженням традицій, декоративності чи наративності, значення яких для сьогодення стає особливо очевидним у галузі сакральної архітектури, яка повільніше піддалася тиску сучасності та підтримувала зв’язки з більш ранніми традиціями Розглянуто чинники відродження готики (виникнення неоготики), які пов'язані політичним та економічним становищем, викликаним послідовними революціями в Європі з кінця 18 до середини 19 століття. Представлено погляди та аргументи на користь використання готичних елементів у формоутворенні сакральної архітектури на межі ХІХ – ХХ століть

В статье проанализирована история изменений в формировании художественного образа сакральной архитектуры XX века, которая представлена через призму конфликта между старым и новым, традиционным и модернистским. Рассмотрена ситуация в сакральной архитектуре на рубеже ХIХ – ХХ веков, которая представляет явление традиции трансформации. В частности вопросы, носящие более общий характер и касающиеся идеологических причин разнообразия, тенденция возникновения историзма, который был противником течения радикальных нововведений, которая выросла с модернизма. Также исследовано функционалистическую архитектуру, которая нарушая традиции, лишена сознательно полученной декоративности и програмно-асемантична, представленная как такая, которая лучше всего подходит для эпохи конца XIX начала ХХ века. Представлен ряд тенденций, которые ознаменовались продолжением традиций, декоративности или наративности, значение которых для настоящего становится особенно очевидным в области сакральной архитектуры, медленнее поддалась давлению современности и поддерживала связи с более ранними традициями Рассмотрены факторы возрождения готики (возникновение неоготики), которые связаны политическим и экономическим положением, вызванным последовательными революциями в Европе с конца 18 до середины 19 века. Представлены взгляды и аргументы в пользу использования готических элементов в формообразовании сакральной архитектуры на рубеже ХIХ – ХХ веков.

The article analyzes the history of changes in the formation of the artistic image of the sacred architecture of the XX century, which is presented through the prism of the conflict between old and new, traditional and modernist. The situation in sacred architecture at the turn of the XIX – XX centuries, which represents the phenomenon of the tradition of transformation, is considered. In particular, issues that are more general in nature and relate to the ideological causes of diversity, the emergence of historicism, which was opposed to the current of radical innovations that grew out of modernism. Functionalist architecture has also been studied, which, in violation of tradition, is devoid of consciously acquired decorativeness and programmatic-asemantic, and is presented as the one that is best suited for the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries. There are a number of trends that have been marked by the continuation of traditions, decorativeness or narrative, the significance of which for today is becoming especially evident in the field of sacred architecture, which has been slower to modern pressure and maintained ties with earlier traditions. The factors of Gothic revival (the emergence of Neo-Gothic), which are related to the political and economic situation caused by successive revolutions in Europe from the late 18th to mid-19th century, are considered. Views and arguments in favor of the use of Gothic elements in the formation of sacred architecture at the turn of the XIX – XX centuries are presented.