Формування культурної грамотності та лінгвокраєзнавчої компетенції як складових міжкультурної комунікації

Abstract

Нині загальновизнаною є теза про те, що процес навчання іноземної мови має враховувати та досягати мети не лише утилітарної, але й ідеальної, об’єднуючи їх у єдине ціле, тобто забезпечувати не лише оволодіння мовою як засобом набуття знань та засобом спілкування, а й ознайомлення через мову з культурою іншої нації. Тому поняття культурної грамотності сьогодні є загальноприйнятим терміном лінгводидактики. Важливе завдання у підготовці студентів немовних спеціальностей до міжкультурної комунікації полягає у тому, щоб через посередництво мовної системи навчити студентів-іноземців розуміти систему світосприймання народу, мову якого вони вивчають. Досвід роботи підказує, що в іноземних студентів формування лінгвокраєзнавчої компетенції та мовленнєвих навичок, які забезпечують подолання комунікативних бар’єрів, відбувається швидше, якщо метою є вивчення української мови не тільки як засобу отримання спеціальності, а і як засобу пізнання українського народу в його територіальній, етнічній, історичній та соціальній визначеності.