Про аспекти прояву мовної особистості в діалогічній та полілогічній формах мовлення

Abstract

Вибір теми обумовлений антропоцентричною спрямованістю нашої лінгвістичної розвідки, яка висуває на перший план проблему вивчення людського фактора в мові, визначення мовної особистості, особливостей її функціонування та аспектів її прояву. Учений Г. Богін підкреслює, що мовну особистість можна досліджувати тільки у взаємодії із соціальним оточенням, яке формує готовність мовної особистості до саморозвитку, пізнання. В лінгвістиці він був одним з перших, хто вважав соціум могутнім фактором, який здійснює значний вплив на формування мовної особистості, у тому числі й через тексти. Він пише, «дослідження лексики художнього тексту», а відтак і текстів інтерв’ю, «є найбільш вичерпним, якщо його аналіз здійснюється крізь призму мовної особистості. Персонаж як мовна особистість є носієм цінностей та знань». Здатність індивіда до самовираження містить два зовсім різні види знакової діяльності: довільне самовираження, яким він подає інформацію про себе, і мимовільне самовираження, яким він видає себе. Перше включає вербальні символи або їхні замінники, використовувані загальновизнано й індивідуально. Друге включає велику сферу людської дії, яку інші можуть розглядати як симптоматику самої діючої особи.