Шляхи становлення національної ідентичності видатних українських вчених - Юрія Шевельова та Дмитра Чижевського

Abstract

Кризова, травмуючи ситуація «гібридної війни», в якій Україна знаходиться вже понад 4 роки, спрямувала її громадян до інтенсивного пошуку власної національно-культурної ідентичності та визначення своєї громадянської позиції. І в такі періоди особливої ваги набувають постаті видатних особистостей, з якими нація себе ідентифікує і які, уособлюють її творчий потенціал. Такі діячі, завдяки своїм науковим та творчим здобуткам отримають світове визнання і долаючи національні кордони виходять назовні, тим самим легітимизуюючи сприйняття нації поза межами власної держави. До таких «знакових постатей» української нації належать неординарні мислителі та видатні науковці -- філософ, славіст, дослідник духовного життя слов’ян Дмитро Чижевський (1894-1977) та лінгвіст, історик літератури, літературний та театральний критик Юрій Шевельов (1908-2012). Кожен з них отримав світове визнання і зробив науковий «прорив» в україністиці. Дмитру Чижевському належать перші узагальнюючі праці з історії української філософії в яких він звертається до історико-філософської проблематики з позицій «історика духу», в тому числі й історика національного духу. Адже не лише дух нації впливає на історію, а й навпаки -- нація стає тим, чим вона є, з плином історичної драми національної долі. Дослідження Чижевського вносять радикальні зміни в розуміння схеми розвитку української філософської традиції. Застосування європейської схеми філософських категорій, доводить, з одного боку, наявність фактів впливу і духовного запозичення, з іншого, на думку Чижевського, є свідченням того, що Україна як частка європейської цілості переживає ті самі ідейні трансформації, що і Європа загалом.