Денді з фотоапаратом: візуальні ідентифікації в модерній літературі

Abstract

Візуальні стратегії культури модерну закорінені у дендизмі ХІХ ст., – вважає дослідниця цього феномену Ольга Вайнштейн й обумовлює моделі візуальності із характерною для денді спостережливістю, зоровою мобільністю і натренованою пильністю, оцінний погляд якого фокусується на деталях та їх естетичному прочитанні: «зір денді, – підсумовує дослідниця, – візуальна лабораторія модерна» [1, 303]. Покликаючись на книгу М.Ямпольського під промовистим заголовком «Спостерігач», дослідниця дендизму вказує й на інші фігури, що, наділені «суперзором» художника, беруть участь в оформленні та дешифрації нової візуальності: окрім денді та детектива (шпигуна), також називає художника, фланера, лахмітника і хулігана, роль яких, головним чином, зведена до «читання мікрознаків».