Правові засади влавтування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Abstract

У світі сповненому щоденних змін, сім’я є гарантом стабільності та надійності. Кожен період наукового вивчення сімейних проблем має свої особливості. Ще з народження вона має пріоритет у процесі розвитку та формування особистості. Сім’я стає першим вихователем, передає традиції, знання та формує цінності. У сучасному світі багато сімей не змогли адаптуватися та створити захисні механізми для себе і своїх близьких. Зниження освітнього потенціалу, погіршення моральних, психологічних та не лише сім'ї, а й усього суспільства в цілому. Фінансові труднощі сімей, руйнування етичних та моральних стандартів, соціальні зв'язки - все це призводить до зниження рівня захисту дітей та загострення таких проблем, як соціальне сирітство. Соціальні сироти - це група дітей, які мають сім'ю, але з різних причин залишаються без піклування батьків. Незважаючи на успішне вирішення багатьох проблем, масштаб цієї проблеми не зменшується, а навпаки збільшується. Визначення способу подолання цієї проблеми є основним завданням публічної політики в цілому. Відомо, що проблема сирітства існує в кожній країні, і, звичайно ж, залишається проблемою для будь-якого суспільства в цілому. Однак у кожному суспільстві способи його подолання різні за формою та змістом. Це залежить від соціально-економічного розвитку, економічної ситуації, політичної системи тощо. Головне завдання сьогодні - створити кращі умови для підтримки соціально незахищених дітей, які полягають не в тому, щоб ізолювати дітей, які перебувають у неблагополучному середовищі, а інтегрувати їх у них. Основну причину інтернату слід шукати у сімейному середовищі дитини. Однак проблеми сім'ї, яка проживає в соціально-економічній та політично нестабільній країні, потрібно вирішувати в державі. На сьогоднішній день досі існує застаріла система догляду за дітьми в інтернаті, від якої відмовилися майже всі провідні країни. Наприклад, у 4 Великобританії прийомна допомога є найпоширенішою формою виховання дітей. Інтернатів практично немає. Деякі з них існують у вигляді невеликих шкіл для дітей, які зазнали психологічних травм або тимчасового перебування. Для нашої країни це може бути дивно, але діти, які стають сиротами, одразу знаходять нову сім’ю і не затримуються у спеціалізованих закладах Сімейний кодекс України (далі - СК України) у ст. 207 підкреслює, що усиновлення - це усиновлення батьком у свою сім’ю дочки та сина. Усиновлення дитини розроблене в інтересах дитини, щоб забезпечити стабільне та гармонійне середовище для життя [1]. Усиновлення - це правовий акт, згідно з яким усиновлювач отримує права та обов'язки, встановлені Законом про батьків та дітей стосовно усиновителя та його родичів, і втрачає їх стосовно своїх нащадків за народженням. Усиновлення відбувається в інтересах дітей, оскільки вони отримують сім'ю замість втрачених та усиновителів, задовольняючи їх почуття материнства та батьківства. Тому наша країна повинна прагнути хоча б покращити умови життя в інтернатах та максимально покращити добробут сім’ї, де виховується дитина.