Способи перекладу зачинів і кінцівок українських народних казок

Abstract

Перекладна література, що потрапляє в культурний простір кожного народу, вступаючи у складні взаємостосунки з його оригінальною літературою, суттєво доповнює літературний процес, розширює його тематичні, жанрово-змістові, естетичні межі. Українські народні казки є неабиякою цінністю завдяки своєрідним зачинам та кінцівкам, які пронизані атмосферою загадковості, гострими враженнями, магією, чудесами та, звичайно, безкінечним гумором, що вирізняє її серед казок інших народів та робить надзвичайно специфічною, оскільки першотвір як єдиний об‘єкт відображення наштовхує нас на ідею абсолютної самоцінності мистецтва, так званого «чистого мистецтва». Такі усталені словосполучення та вирази роблять для читача доступними знання і мудрість наших предків, ось чому для перекладача важливо поринути у джерело з живою мовою, черпнути та донести до читача її живлющу силу, не розбризкавши, крокуючи по тернистому шляху перекладача.