Аналіз генетичної структури окремих типів українського лускатого коропа

Abstract

Мета. Вивчення специфіки генетичної структур,и рівня внутрішньо‐ та міжпопуляційної генетичної мінливості стад українського лускатого коропа різних господарств України за використання ДНК‐маркерів (ISSR‐PCR). Методика. Для дослідження специфіки генетичної структури на підставі ПЛР використовували ІSSR‐PCR‐методику з відповідно підібраними праймерами. Результати. На підставі виконаних досліджень за використання трьох мікросателітних локусів ДНК — (AGC)6G, (AСC)6G, (AGC)6С — проведено аналіз генетичної структури українських лускатих коропів. Сумарно за всіма праймерами виявлено 55 ампліконів. При використанні праймеру (AGC)6G виявлено 15, (AСC)6G — 17, (AGC)6С — 23 амплікони. Молекулярна маса на електрофореграмах була максимальною при використанні праймеру (AСC)6G (500 п.н.–3500 п.н. у нивківського коропа). Виявлені специфічні особливості між досліджуваними популяціями лускатих коропів залежать від їх генетичного походження. Варіацій виявлених ампліконів достатньо, щоб відокремлювати особин, або, якщо робота проводиться з групою плідників, підбирати батьківські пари для підвищення генетичного розмаїття. Наукова новизна. За використання ISSR‐маркерів встановлено особливості генетичної структури, рівень генетичної мінливості українських лускатих коропів. Вперше отримано нові дані про специфіку генетичної структури за використання методів ПЛР, які сприяють виявленню специфіки механізмів підтримки відносної стабільності генофонду українського лускатого коропа і дозволяють контролювати та зберігати специфічність його генетичної структури. Практична значимість. Запропоновано метод генетичного контролю стад, який дає можливість за використання вказаних праймерів провести аналіз генетичної структури племінних стад і реалізувати генетичну інформацію на різних стадіях селекційного процесу.