Школа як психічна і фізична травма в малій прозі українських і польських письменників другої половини XIX - початку XX ст.

Abstract

У статті на матеріалі оповідань і новел українських – І. Франка «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben», Бориса Грінченка «Дзвоник», «Екзамен» і польських – Б. Пруса «Антек», Г. Сенкевича «Зі спогадів познанського вчителя» – письменників ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. аналізується система навчання у школі як психічна і фізична травма для дитини. Послуговуючись літературознавчими практиками психоаналізу З. Фройда, зокрема теорією сновидінь, що витворює оніричний дискурс, досліджуються психологічні поведінкові характеристики дітей, які перебувають у критичному, межовому, психічному і фізичному стані унаслідок травми, спричиненої школою. Постійне залякування, тяжкі тілесні покарання, приниження власної та національної гідності дитини з боку вчителя, поверхова, схоластична, неприйнятна для засвоєння система навчання – причини, що зумовлюють важкі психічні і фізичні травми школярів.

In the paper, Ukrainian and Polish short stories and novellas of the second half of the nineteenth and early twentieth centuries (Ivan Franko’s «Grits’s School», «Pencil», «Schönschreiben», Borys Hrinchenko’s «Bell», «Exam», Boleslaw Prus’s «Antek», Henrik Sienkiewicz’s «From the Teacher’s Memories») have been discussed. School system is analyzed in these texts as mental and physical trauma for a child. Based on S. Freud’s psychoanalysis, in particular the theory of dreams, the psychological behavioral characteristics of children who are in the crucial mental and physical conditions in the result of the traumas caused by school have been studied. Constant intimidation, severe physical punishment, humiliation of children and their national dignity by teachers and scholastic unacceptable teaching system have been spotlighted.