Зміни домінуючих систем культурних кодів в контексті теорій соціальних змін

Abstract

З початку свого існування як особливого виду люди почали закріплювати позитивне або негативне статусне привілеювання вербально і невербально буквенно-словесними та перцептивними знаками, такими, як, зокрема: колір, форма, розмір (візуальні), ритм, гучність, інтонація (аудіальні), запах (нюх), ступінь наближеності, температура, ступінь тиску (дотик), смак тощо. Прикладами кодування статусів у різних культурах є: обов’язок імператора у Китаї носити одяг жовтого кольору, а чиновників відповідно до висоти рангу – червоного, блакитного та чорного; відмарковування у індійців Кутенаі належності до племені особливим назальним кашлем; асоціювання запаху дорогих сигар з «типовим американцем» у громадян СРСР; присвоєння у Латинській Америці стигматів «чужий», «ворог» тим, хто під час спілкування тримає зі співбесідником дистанцію, більшу за інтимну; визначення у США освіченості чи неосвіченості людини за вживанням марочних червоних і сухих вин чи елю і пива тощо [1]. Наскільки близьке до «центру» культури положення займає код, визначають за: 1) широтою розповсюдження; 2) частотою використання; 3) мірою престижу використання.