Інформаційні мережі у просторі глобалізованого соціуму

Abstract

У науковому дискурсі термін «глобалізація» вперше було використано професором Гарвардської школи бізнесу Теодором Левіттом у 1983 році. У статті «Глобалізація ринків» учений наполягав на тому, що фінансово-економічні перспективи трансформації соціального простору вимагають зближення локальних територій. У 80-ті роки ХХ ст. американські дослідники Р. Робертсон, Г. Тернборн та австралійський соціолог М. Уотерс показали – зародки глобалізації слід шукати ще в ІІІ-IV столітті нашої ери. І, незважаючи на те, що ще в 1987 році бібліотека Конгресу США не мала книг, назва яких містила б слово «глобалізація», дослідження цього феномену заполонило душі й серця соціологів, політологів, філософів, економістів і політиків з усього світу. У результаті в суспільному дискурсі сформувалося більш-менш стійке уявлення про глобалізацію. Німецький теоретик У. Бек у ХХІ ст., відкидаючи усі нашарування, визнає, що в залишку глобалізація – це ідеологія панування світового ринку [1, с. 21-23]. З цього короткого, але ємного тлумачення можна зробити висновок – глобалізація має переважно соціально-економічний, соціально-політичний і соціокультурний вектори. При цьому, останній вектор, на наш погляд, очевидним не є, оскільки вплив глобалізації на соціокультурну сферу амбівалентний і слабо аргументований навіть на рівні теоретичних дискусій. Аналізуючи роботи класиків по глобалістиці та сучасних авторів, не складно схопити себе на думці, що всі ці концепції занадто теоретичні, занадто ідеалістичні, надто громіздкі. Складається враження, що їх автори свідомо чи навмисно уникають антропологічної проблематики; в своїх наративних оповідях про долю глобального світу вони абстрагуються від життя конкретних людей. Як наслідок, існують тисячі томів наукової літератури, предметом авторів яких є феномен глобалізації, але жодна із запропонованих концепцій не володіє евристичною цінністю. Лише зі значними допусками і в короткотривалій перспективі їх вдається застосувати до оцінки цивілізаційних стратегій як майбутнього, так і теперішнього.