Великокняжий Київ на оперній сцені

Abstract

У статті розглядаються особливості постановки опери «Ярослав Мудрий» режисера Юрія Смолича (1975 р.) і Анатолія Солов’яненка (2007 р.) за п’єсою Івана Кочерги та партитурою Георгія Майбороди на сцені Національної Опери України. Розкривається філософський підтекст постановки і його візуальне втілення. Проводиться короткий екскурс основними історичними подіями, які знайшли, або ж не знайшли відображення в драматичному творі. Визначаються основні конструктивні й декоративні елементи, за допомогою яких формується, функціонує сценографія. Аналізуються спільні та відмінні риси двох постановок: зміна, переосмислення основних акцентів драматичного твору й музичної партитури відповідно до режисерського рішення; інакша трактовка сценічного простору і його заповнення; відхід від історичної достовірності споруд та костюмів шляхом стилізації й узагальнення, і, навпаки, повернення до централізованої монументальної композиції архітектурного середовища та історично відтворених костюмів. Сценографія 2007 р., створена Тадеєм та Михайлом Риндзак, проходить порівняльний аналіз із декораційним оформленням Федора Нірода для постановки 1975 р.. Визначаються основні модулі запозичень і трактування, які використовуються в оновленій виставі. Аналізується композиція сценічного простору за участю акторів, особливості поставлених режисером мізансцен. Важлива складова процесу створення декорацій – підбір різноманітних за характеристиками фактур знаходить відображення в загальному оформленні сценічного простору. У статті проводиться порівняльна характеристика різних за фактурою матеріалів, застосованих в декораціях. Простежується зв'язок з іншими видами образотворчих мистецтв, інтегрованими в єдиному синтезі для створення даної постановки: декоративно-ужитковим, монументальним, станковим, архітектурним.