Формування науково-методологічних засад ергодизайну, розроблення і стандартизація методики ергодизайнерського оцінювання виробів

Abstract

Визначені і обґрунтовані складові ергодизайну як комплексної люди- ноорієнтованої інноваційної дисципліни з формування середовища життєдіяльності людини, яка базується на системній реалізації дизайнових та ергономічних вимог до об’єктів предметно- просторового середовища при здійсненні заходів щодо збереження здоров’я людини та ство- ренні комфортних умов її перебування у навколишньому середовищі. Встановлені основні ха- рактеристики ергодизайну як інноваційної діяльності – його вплив не тільки на ергономічні властивості й естетичну привабливість речей, а й на спосіб їх споживання, формування самого стилю життя у цілому. Так, інтегральною мірою досконалості ергодизайнерського вирішення середовища життєдіяльності є досягнення функціонального комфорту як критерію оптимально- го психофізіологічного стану людини в процесі активної діяльності, що проявляється у вигляді позитивних емоційних реакцій, а також як критерію адекватності об’єктів предметного оточен- ня індивідуальним можливостям людини. Визначені основні напрямки і засоби ергодизайнерського проектування як інноваційної проектної діяльності: ергодизайнерське проектування промислових виробів, яке моделює різні ситуації її функціонування; при цьому адекватна модель складається на основі аналізу особли- востей людської життєдіяльності у підсистемі «людина–річ–середовище»; ергодизайнерське проектування середовища життєдіяльності, яке заперечує існування непорушних, ієрархічних залежностей між «об'єктивними» і «суб'єктивними», прагматичними (суспільно необхідними) та естетичними (суб'єктивними, особистісними) компонентами. Їхня значущість визначається конкретикою завдання та обставинами його реалізації. Доведено, що ергодизайнерське оцінювання, як і процес ергодизайнерського проекту- вання, охоплює всі "людські чинники" створення і використання виробу, які в інших видах оці- нювання розглядаються лише фрагментарно, залежно від сфери діяльності, в якій воно прово- диться. Специфіка ергодизайнерського оцінювання в тім, що предметом оцінювання є такі ас- пекти технічних засобів, які забезпечують їхнє функціонування як знарядь трудової діяльності. Оцінювання проводиться за допомогою порівняння значень ергономічних показників якості об'єктів з їхніми базовими значеннями. При цьому ергономічні вимоги визначаються властивостями людини й характеристиками середовища використання й пред'являються до об'- єкта оцінювання з метою оптимізації взаємодії людини з даним об'єктом, а ергономічні показ- ники якості характеризують одну або декілька ергономічних властивостей виробу. Послідов- ність побудови груп ергономічних вимог і показників якості обумовлюється проявом функціо- нальних особливостей людини в трудових процесах. Встановлено, що ергономічність характеризує "запаси" ефективності СЛСЖ, які реалі- зуються за рахунок урахування ергономічних факторів. Однак за допомогою цього комплексно- го показника не визначаються так звані "уразливі місця" системи при недостатньому рівні її ефективності. Такі місця можуть бути виявлені шляхом оцінювання групових й одиничних ер- гономічних показників системи. Значимість отриманих наукових результатів полягає у встановленні головної ознаки сис- темного ергодизайнерського проектування – антропоцентричній орієнтованості проектних дій та необхідної умови ергодизайнерського проектування – діяльнісному підході (у цей спосіб по- яснюється такий загальновідомий постулат, як «урахування людського чинника» у системах «людина – середовище життєдіяльності») і базується на виростанні нових методів вирішення завдань. Це дозволило вперше в Україні визначити і обґрунтувати принципи, підходи і методи ергодизайнерського вирішення завдань формування гармонійного предметно-просторового се- редовища життєдіяльності людини, його ергодизайнерського оцінювання.