Традиції дзуйхіцу в сучасній українській літературі

Abstract

Вплив східних традицій у новітньому українському письменстві дедалі стає відчутнішим. Зокрема, таким жанром, як дзуйхіцу, активно цікавляться В. Ґабор, К. Москалець, Г. Пагутяк. Їх твори, створені за законами саме цього жанру, стають підґрунтям збірок «Про що думає людина», «Людина на крижині», «Кожен день інший» відповідно. Твори, колись створені японськими літераторами Сей Сьонагон і Камо-но Тьомеєм, приваблюють українських митців легкістю, невимушеністю викладу, можливістю створення дискретної моделі часу. Так, К. Москалець навіть запропонував український відповідник цьому жанру – сполох, зосередивши увагу на записуванні стану свідомості, яка раптово прокинулась і «рветься» на свободу, і видавши книгу творів з однойменною назвою. Слово «дзуйхіцу» буквально перекладається з японської «слідом за пензлем». Цей жанр виникає в Х столітті в японській літературі і спершу був тісно зв’язаний з ніккі – японським мемуарно-щоденниковим жанром.