Психологізм VIA імпресіонізм у малій прозі М. Хвильового

Abstract

Минуле століття внесло кардинальні зміни у світову культуру, що було спричинено зламними процесами на рівні фундаментальних форм суспільного життя. Новітні онтологічні концепції доповнилися епохальними відкриттями у сфері людської природи, розуміння складу її психіки. Перед мистецтвом постало завдання створити естетичний еквівалент нової дійсності, віднайти адекватні самому життю форми та засоби втілення специфіки внутрішнього буття особистості. Література як один із видів мистецтва одна із перших відреагувала на всі глибинні зрушення епохи. Тут відбувається творення нових парадигм художнього мислення, пошук нових форм та стилів, посутнє реформування системи поетикальних прийомів та засобів, якими диспонували митці. Тому закономірно, що мистецтву слова на початку ХХ століття була притаманна широка стильова диференціація при відсутності панівного стилю. Показовим у цьому сенсі творцем на лоні української літератури виступає М. Хвильовий. Сучасні літературознавці одностайні в тому, що жоден з письменників 20-х початку 30-х років не створив настільки різнобарвної в стильовому плані прози, як автор “Синіх етюдів”. Як вдало зауважує І. Немченко, “тільки М. Хвильовому вдавалося поєднувати такі різні за своїм філософським наповненням та естетичним спрямуванням стильові напрями, а відтак, новелістику Хвильового можна назвати енциклопедією українського модернізму 20-х років”. Безперечно, експериментаторські зусилля та стильова “еквілібристика” митця були детерміновані психологічною парадигмою його творів, що скеровувала алгоритм та логіку його творчих шукань та намірів. У цьому плані неабиякі художні можливості та перспективи перед творцем відкриває чималий арсенал імпресіоністичних прийомів та засобів.