Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41156
Назва: | Авторская ономастика А.П. Чехова в современных английских переводах |
Автори: | Мельникова, Катерина Сергіївна |
Ключові слова: | "промовисті" імена поетична ономастика онім поетонім антропоетонім топопоетонім транслітерація |
Дата публікації: | 2019 |
Видавництво: | Міжнародний гуманітарний університет |
Бібліографічний опис: | Мельникова Е.С. Авторская ономастика А.П. Чехова в современных английских переводах // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. - Одеса, МГУ, 2019. - Вип.41,Т.1. - С. 121-124 |
Серія/номер: | Філологія; |
Короткий огляд (реферат): | У статті розглядаються основні засоби, за допомогою яких передаються значущі власні імена в деяких творах А.П. Чехова при перекладі на англійську мову. Дається визначення терміну «поетонім» (власне ім’я в художньому творі, його специфічна трансформація та важливість). Проводиться порівняльний аналіз двох варіантів перекладу оповідань «Пересолив», «Смерть чиновника», «Товстий і тонкий» (О. Міллер і І. Літвінов; Д. Ендрю). Чехов у своїх творах особливу увагу приділяв іменам персонажів. Підбір власних імен в оповіданнях раннього Чехова носить навмисний характер. Кількість «промовистих» імен у сатиричних творах дуже велика. Збереження емоційної сили імен, їхньої внутрішньої форми стає в такому випадку головним завданням перекладача. При перекладі важливо донести до свого читача не тільки своєрідність художньої мови письменника, національний колорит оригіналу, а й значення цих «промовистих» імен, особливості вживання їхньої форми (наприклад, зменшувано-пестливої або повної) в різних ситуаціях. При перекладі онімів, що мають певну семантику, завжди виникають коливання, хоча автори теорії та практики перекладу намагаються встановити більш-менш єдині правила та традиції передачі власних імен. Коли є «промовисте» ім'я та важливо його апелятивне значення, перекладачеві потрібно вирішити, чи перекладати ці імена, транслітерувати або просто робити примітки. О. Міллер і І. Літвінов, Д. Ендрю по-різному підійшли до вирішення цієї проблеми. У деяких варіантах пропонується транслітерація, в інших – буквальний переклад, переклад за аналогією або передача імені засобами англійської мови з повною втратою внутрішньої форми «промовистого» імені в оригіналі. У статті даються приклади та розбір вдалих і невдалих варіантів передачі онімів в перекладах Д. Ендрю, О. Міллера та І. Літвінова. Робиться висновок, що дотримання «правила ряду», використання послідовної транслітерації та приміток при перекладі є критеріями його адекватності. Намічаються перспективи подальшого дослідження передачі авторської ономастики в перекладах художніх творів. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41156 |
DOI: | https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.41.1.27 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові роботи НПП, докторантів та аспірантів кафедри англійської філології і перекладу |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Мельникова_Чехов.pdf | Основна стаття | 449 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.