Організація фінансування і кредитування підприємства та шляхи її удосконалення

Abstract

Особливістю економіки України є зовнішня залежність від енергоносіїв, тому діяльність вугледобувної галузі є важливою з огляду на вирішення проблеми енергетичної безпеки. Тим більше, що значна частина вугільних шахт знаходиться на окупованих територіях Дніпропетровської і Луганської областей. Майбутнє вугільної промисловості України значною мірою залежить від еволюції внутрішнього попиту на вугілля. За роки існування галузі як складової народногосподарського комплексу незалежної України, незважаючи на всі труднощі, пов'язані з реформуванням економіки на ринкових засадах, її вдалося зберегти від непередбачуваних наслідків, стабілізувати виробництво, а перед російським вторгненням 2014 року - набути деяких рис динамічного розвитку. Протягом тривалого періоду часу підприємства вугільної галузі перебували у державній власності, а головним заходом державної політики було надання державної підтримки. Внаслідок відсутності стратегії розвитку та контролю з боку власника - держави - керівники віддавали перевагу короткостроковим інтересам, більше того, мало місце не цільове використання коштів. Засоби державної підтримки, призначені для інвестування, спрямовувалися на виплату боргів із заробітної платні для подолання соціальної напруги. Державна програма «Вугілля України» містить стратегічне бачення розвитку галузі, а однім із механізмів досягнення цілей програми було визначено роздержавлення і приватизацію вугільних шахт. На концептуальному рівні в перспективному плануванні розвитку шахтарського середовища необхідна перевага державного підходу до вирішення проблем вугільної промисловості. Для цього потрібно формувати і розвивати законодавчу базу структурних перетворень, впровадження ринкових механізмів, забезпечення провідного місця галузі в паливноенергетичному комплексі. На державній підтримці, підготовці прагматичних керівників вугільних підприємств нового типу, режимі ефективного господарювання, підвищенні якості праці та престижу шахтарської професії, соціальному облаштуванні гірників та їх сімей повинні ґрунтуватися процеси виходу галузі на цивілізований шлях розвитку. Для вирішення зазначених проблем необхідно розробити цільові програми розвитку окремих структур вугільної промисловості з введенням нових потужностей, на що передбачити цільове бюджетне інвестування. Крім того, розглядати розвиток вугільної галузі в комплексі з розвитком інших галузей промисловості України з урахуванням раціонального використання наявних ресурсів.