Індивідуальні стратегії подолання студентами синдрому досягнення мети

Abstract

Важливість процесів цілепокладання в життєдіяльності людини не вимагає додаткових підтверджень. Як пише С. Мольц: «Людина – істота, яка завжди прагне до якої-небудь цілі; вона живе нормально і природно - коли зорієнована на певну мету» [1, c. 98]. Тому як саме цілепокладання, так і такий її аспект, як життєдіяльність особистості в умовах втрати мети отримала в психологічній науці достатнє вивчення. Але разом з тим майже без відповіді залишається питання – що відбувається після того, як людина досягла життєво значущої для неї мети. Логічно можна припустити, що в цей час вона буде переживати найвищій рівень позитивних емоцій. Разом з тим численні спостереження показують, що коли людина досягла своєї мети, у неї може виникнути так званий «синдром досягнень». Цей стан з’являється, коли людина переважно зосереджується на досягнутому і не ставить перед собою подальших цілей. Він може проявлятись на різних рівнях: від тимчасового відчуття втрати життєвих орієнтирів – до депресій, психосоматичних захворювань, негативних емоційних станів, а інколи – навіть ні до самогубства.

The article reveals the psychological essence of goal attainment syndrome. Individual strategies for overcoming the goal achievement syndrome have been identified. The results of the empirical study are offered, which allow us to simulate the main directions of constructive solution of psychological problems related to this phenomenon.