The offence of identity theft in the polish criminal law (article 190a § 2 of the penal code) (part one)

Abstract

Purpose: the main purpose of the paper is to analyse the problem of provision concurrence of Art. 190a § 2 with other articles of the Penal Code, as well as to present the issues of imposing punishment for this offence and the statistical picture of the phenomenon of identity theft. Methods: to obtain these aims the dogmatic method was used as well as analysis of statistical data. Results: the offence under Art. 190a § 2 may be in real concurrence with the provisions describing offences against the protection of information (art. 265-268a, 269a of the Penal Code), against the credibility of documents (art. 270, art. 272, art. 273, art. 275 of the Penal Code) as well as with provisions describing offences against property (e.g.: art. 284 § 1, 285, 287, 288 § 1 or 2 of the Penal Code). Analysis of data referring to final convictions for the offence of identity theft shows that the punishment most often imposed is deprivation of liberty, almost always applied with the conditional suspension of its execution. Discussion: the number of discovered offences of theft identity is growing dynamically, unfortunately, however, there is no such dynamics in the case of detection of the offence. Therefore the question arises about the causes of the detection results becoming poorer every year.

Мета: основна мета статті – проаналізувати проблему узгодження положень ст. 190a § 2 з іншими статтями Кримінального кодексу, а також представити питання про накладення покарання за це правопорушення та статистичну картину феномена крадіжки особистих даних. Методи: для досягнення цих цілей використовувався догматичний метод, а також аналіз статистичних даних. Результати: злочин, відповідальність за який передбачена у ст. 190а § 2, узгоджується з положеннями, що описують правопорушення проти захисту інформації (ст. 265- 268a, 269a Кримінального кодексу), проти достовірності документів (п. 270, ст. 272, ст. 275 Кримінального кодексу), а також положеннями, що описують правопорушення проти власності (наприклад: ст. 284 § 1, 285, 287, 288 § 1 або 2 Кримінального кодексу). Аналіз даних, що стосуються остаточних засуджень за злочин крадіжки особистих даних, показує, що найчастіше застосовується покарання у виді позбавлення волі, при цьому майже завжди застосовується умовне його виконання. Обговорення: кількість виявлених злочинів такого виду крадіжок динамічно зростає, але, на жаль, такої динаміки немає щодо виявлення та розкриття цього злочину. Тому виникає питання про причини латентності даного виду кримінального правопорушення. Слід дійти висновку, що одним із видів шахрайства можна вважати злочин, який виражається у крадіжці персональних даних. Це особливий різновид шахрайства, який полягає у використанні іміджу іншої особи або особистих даних із тим, щоб заподіяти шкоду або травму жертві. Цей склад правопорушення сформульований як формальний і вважається закінченим з моменту вчинення діяння. Щодо суб’єктивної сторони, то ми вважаємо, що він здійснюється лише з прямим умислом. Криміналізація цього діяння в польському кримінальному законодавстві оцінюється позитивно, хоча виникають певні сумніви щодо визначення місця цього складу злочину в системі польського кримінального права.