Неформальні професійні традиції та «режими залученості» як культурні коди: семіотично-феноменологічний та структуралістсько-конструктивістський підходи до вивчення професійних практик

Abstract

У сучасних дослідженнях у річищі соціології професій виявлено тенденцію до зближення соціології з етнографією та антропологією, що розпочалося із запозичення «якісних» методів, а наразі проявляється і у схожості теоретичних засад. Більш того, П. В. Романов та О. Р. Ярская-Смірнова, аналізуючи динаміку зміни дослідницьких тем у зазначеному напрямку з початку ХХ ст. до сьогодення, зазначали таку думку, що відбувся поворот «від соціології праці до антропології професій» – на прикладі соціології у Російській Федерації автори демонструють, як «традиційні» у соціології праці радянської доби уявлення щодо нормативної моделі колективного виробництва, що виключає можливість різних інтересів і конфліктів між соціальними групами всередині підприємства, поступалися спочатку не детальному, загальному розгляду неформальних соціальних організацій на рівні цеху, соціальних конфліктів та протиріч у соціальній структурі підприємства, а потім – і детальним «польовим етнографіям» на засадах феноменології та критичної соціальної теорії.